Запитання до психолога. Про питання «ЯК?!»
Багато питань…
На перших консультаціях завжди багато питань, багато питань «як?».
«Як довести?»,«Як зміниться?», «Як пережити?», «Як достукатися?», «Як змінити?», «Як зробити так, щоб?», «Як спостерігати?».
«ЯК» – питання, що виникаэ найчастіше. Відповісти на питання “ЯК” можна.
Можна розписати алгоритм та його покрокове виконання. Напевно, комусь це буде потрібно?
Але, ні, ,так не спрацює. Готова відповідь та алгоритм не спрацюють. Зʼявиться наступне, чергове, ще одне «як».
Це питання буде виникати знову і знову.
Відповіді на запитання “ЯК” не існує! Її не існує, і я ставитиму запитання знову і знову. Тому що, «Я не хочу чути відповіді». Тому що «Я хочу так, як Я хочу і ніяк інакше». Тому що, «Я не готова переживати», тому що…
«ЯК» — це дуже важливе і значуще питання для нашого розуму та нашої зумовленості.
Це питання-прикордонник: воно здійснює допуск, воно на рубежі, на пропускному пункті між “відомим” та “незвичним/новим/невідомим”.
Якщо ми зустрічаємося з новим та потрапляємо в зону невідомого, то питання-прикордонник «ЯК» нам «допоможе».
За допомогою питання «ЯК» ми порівнюємо, співставляємо «нове та несподіване» з попереднім досвідом; прагнемо дізнатися нове через вже звичне та відоме/існуюче, тобто вписати нове у звичне, у знайомі до болю, шаблонні, звичні, як шкіра, обмеження . А головне – хочемо залишити все на своїх місцях, у своїх межах, на колишніх умовах, у колишньому контексті.
Перекласти невідоме/нове, те, що варто досліджувати і пробувати на смак, розглядати з усією увагою та присутністю, перекласти те, чого в нашому досвіді не було на мову зрозумілого-механічного-звичноговідомого.
У цьому суть питання «ЯК».
При цьому, задаючи питання-прикордонник «ЯК», ми відчуваємо 100% правомірність. Ми питаємо – і чекаємо. Ставимо це питання, і … чекаємо відповідей, чекаємо змін.
Таким чином ми підтримуємо протиріччя, намагаючись із невідомого зробити відоме.
Може відбутися щось містичне..
Містика в тому, що незважаючи на всі прикордонні “ЯК”, ігноруючи всі схеми та методи, не завдяки, а всупереч нам, наше життя відбувається і в ньому все “складається” і “трапляється”. Складається згідно нам, згідно тому, хто ми є.
Але! «Ми ж хочемо міняти», «мінятись і покращуватись!»
“Як?!?”
А давайте спробуємо спочатку включатися, просто включатися саме в те, що є зараз, у чому я зараз.
Як вмію, так і вмикаюся. Сам досвід “включеності” дозволить поставити інше питання. І на нього можна буде відповісти, бо воно зʼявиться з досвіду, а не зі звичних уявлень. Це дуже складно, тому що дуже просто…
_______________________
