Жіночий клуб

Ах! Цей жіночий клуб задушевна зустріч без гриму в задушливий червневий день)))

Це була інша, ні на що не схожа зустріч клубу. Розмова була ржачна і серйозна. Було величезне поле для показу.

Я дві години простояла біля фліпчатра, як біля дошки і обписала, обмалювала, обкреслила весь зошит…

А тема була про ігри. Є в Еріка Берна книжка “люди, які грають в ігри. ігри, в які грають люди”. Так от, Берна ми згадувати не стали, а почали складати енциклопедію “власних ігор”

Є багато “ігор”, у які ми граємо із собою. Нічого поганого в грі немає, якщо ми “не заграємося” й усвідомлюємо, що зібралися витворяти цього разу, до чого себе примусити, від чого ухилитися або який статус своїй персоні надати. Є поверхневі одномоментні ігри, а є “неабиякі”, які шкоду собі приносять. Тому, ми добре почали знайомитися зі своєю ігротекою

Також є безліч ігор, у які ми граємо з близькими й далекими людьми, які нас оточують. І кожна з ігор має свою мету, а головне – свій мотив, часто нами неусвідомлюваний. І виходить, що хочемо “як краще”, а в підсумку маємо “о Боже! як я сюди потрапила, що накоїла і нафіга воно мені було треба?!”

Іграм вирішили присвятити дві і більше зустрічей. Оскільки тема виявилася звучною і живою.

Почали складати “енциклопедію”

Грати не перестали і не перестанемо, але стаємо ближчими до себе, до розуміння, що нами рухає

Продовжуємо вчитися грати легко і витончено.

Природа жінки грайлива. Так навіщо ж нам надмірна серйозність )))

Першими увійшли в “ігротеку” такі відомі ігри, як:

Я правильна

Я не цього хотіла

Як же себе не пожаліти

За слідами останньої зустрічі Клубу

Учора була перша зустріч нашого клубу, присвячена “іграм”
Говорили про ті ігри, які ведемо самі з собою. Детально зупинилися на трьох і, однозначно, вирішили тему продовжувати.
Ігри розглядали в такому ракурсі:
Що виконуємо
Свідомі та підсвідомі очікування від “гри”
Що дає
Наслідки
Найпершою вийшла гра із самою собою під назвою – “я правильна”.
Кожна жінка у своє “привальне” вигвинчує ідею красивої себе, побудовану на своїх відмежуваннях. І все життя, слідуючи “своїй правильності”, залишається, або приречена залишатися, якщо слідує “своїй правильності”, в моральних, а по-суті – аморальних берегах. Правильність слугує опорою на відоме і звичне, правильність – це данина обмеженням, не піддаючи їх сумніву, правильність – надійне укриття від ніяковості, беззахисності та відкритості. І аморальність такої правильності в тому, що не знаючи, не досліджуючи, не ризикуючи, не намагаючись – а тільки вірячи і вимагаючи гарантій безпеки, ми прирікаємо себе на половинчасте існування, в якому готові задовольнятися фотошпалерами із зображенням світанку… не ризикуючи зустріти світило на власні очі.
І так, “я правильна:
Виконуємо:

• рух і спілкування в рамках правил і стандартів
• терпимо, бо “так правильно”
• стримуємо себе в рамках і сподіваємося…

Очікуємо – нагороди за виконання обумовленості
Ця гра нам дає:
укриття від непередбачуваності

• гарантії уявної стабільності та безпеки
• легкий наліт зарозумілості
  помилкову правомочність розправлятися з іншими за “будь-які порушення”

Наслідки – “прокисле життя” або оцтовий синдром.
За темою для спостереження всі
отримали індивідуальне ДЗ
Наступні ігри були
“я не цього хотіла, ви неправильно зрозуміли…”
ТА
гра в самовкладення “шкода мені себе”
Про ці ігри детальніше наступного разу